Київ, весна-літо 2022
Вітрина магазину відомого бренду, незважаючи на оптимістичний напис «Колекція весна-літо, 2022», натякає на апокаліпсис дрібного масштабу: голі залишені за склом манекени лежать у незручних позах, їхні беззахисні тіла нагадують мені про щось нестерпне і бачене в новинах. У популярному торгівельному центрі Києва доволі порожньо, а втім щось таки працює: крамниця гаджетів, ювелірка, кілька магазинів одягу, кіоск із макарунами… Що тобі потрібно цієї химерної весни?
Надворі все цвіте і пахне, моє місто незвично чисте й малолюдне. Чомусь найбільше вражають ідеальні клумби: хтось садив ці квіти і доглядав у місті, куди і досі час від часу прилітають російські ракети. Та все ж Київську область звільнено від російських військ, і місто остаточно прокидається.
У парку діти катаються на роликах, їдять морозиво, грають у «війну» і ділять ролі: «Так, ти Україна, ти – США, ти…» «Ні, я теж Україна! Я Україна!» – ображено кричить хлопчак.
Немолода жінка вигулює такого ж немолодого сивого собаку, раптом над містом лунає сирена повітряної тривоги. Жінка дивиться із сумнівом на свого друга, запитує: «Побігли додому?» «Та ну, – каже пес. – Набридло це лайно. Буде як буде».
За столиком кав’ярні сидять двоє. Їхні військові штани і берці, обвітрена шкіра облич, бороди, а, головне, висушені темні порожні погляди багато говорять про те, звідки вони приїхали. Але міцна кава – це те, що всім нам потрібно.
Вдома, поливаючи квіти, я помічаю, що мій син затулив своїми футболками всі можливі щілини у віконній рамі. Потім знаходжу також маленьку пляшечку з йодом. «А що це значить?» – питаю. «Ну… Раптом ядерний удар?»
Нарешті зацвіли каштани і веселі серпокрильці носяться як ошалілі. Десь поміж сиренами і думками про можливу ядерну війну весна у Києві невимовно прекрасна цього року.
Kyjiw, Frühling-Sommer 2022
Trotz der positiven Inschrift «Kollektion Frühling-Sommer 2022» weist das Schaufenster einer bekannten Marke auf die Apokalypse geringen Ausmaßes hin: Hinter dem Glas liegen verlassene nackte Schaufensterpuppen in unangenehmen Positionen, ihre schutzlosen Körper erinnern mich an Unerträgliches, was vor kurzem in den Nachrichten zu sehen war. Das beliebte Einkaufszentrum in Kyjiw ist ziemlich leer, jedoch hat etwas offen: Gadget-Shop, Juweliergeschäft, ein paar Bekleidungsgeschäfte, Macaron-Kiosk… Was wird in diesem bizarren Frühling gebraucht?
Draußen blüht und duftet alles, meine Stadt ist ungewöhnlich sauber und wenig bevölkert. Am meisten verwundern mich die Beete: jemand hat diese Blumen gepflanzt und gepflegt in der Stadt, die immer noch ab und zu von russischen Raketen getroffen wird.
Eine alte Dame führt einen genauso alten grauen Hund aus, plötzlich wird über der Stadt das Sirenensignal «Luftalarm» laut. Die Frau schaut ihren Freund mit Zweifel an und fragt: «Wollen wir nach Hause laufen?». «Komm schon, – sagt der Hund. – Genug von diesem Scheiß. Es ist, was es ist».
Zwei Männer sitzen am Tisch im Kaffeehaus. Ihre Militärhosen und Stiefel, ihre wettergegerbte Gesichtshaut, ihre Bärte, aber vor allem ihre trockenen, dunklen, leeren Blicke sagen viel darüber aus, wo sie herkamen. Einen starken Kaffee braucht doch jeder von uns jetzt.
Zuhause gieße ich die Pflanzen und merke, dass mein Sohn alle möglichen Spalten in den Fensterrahmen mit seinen T-Shirts abgedeckt hat. Später finde ich noch ein Fläschchen Jod-Tropfen. «Was soll das heißen?» – frage ich. «Na ja… Und wenn nuklearer Angriff?».
Endlich beginnen die Kastanien zu blühen und die Mauersegler fliegen wie verrückt. Zwischen den Sirenen und Gedanken über den möglichen Atomkrieg ist der diesjährige Frühling in Kyjiw unbeschreiblich wundervoll.
Übersetzung: Evgenia Lopata
Kyiv, spring-summer 2022
The storefront of the famous brand, despite the optimistic inscription „Spring-Summer Collection, 2022“, hints at a small-scale apocalypse: naked mannequins left behind the glass lie in awkward poses, their defenseless bodies remind me of something unbearable and seen in the news. The popular shopping center in Kyiv is quite empty, but still something is working: a gadget store, a jeweler, several clothing stores, a macaroon kiosk…What do you need this bizarre spring?
Everything blooms and smells outside, my city is unusually clean and sparsely populated. For some reason, the most impressive are the ideal flower beds: someone planted these flowers and cared for them in the city where missile strikes still happen from time to time. However, the Kyiv region was liberated from Russian troops, and the city finally woke up.
In the park, children are skating, eating ice cream, playing „war“ game and sharing roles: „Well, you are Ukraine, you are the United States, you are…“ „No, I am Ukraine too! I am Ukraine!” The boy shoutsindignantly.
An elderly woman walks the same old gray dog. Suddenly an air-raid siren sounds over the city. The woman looks at her friend with some doubt asking: „Should we go home?“ „Well,“ says the dog. „I’m tired of this shit. It will be as it will be“.
There are two people sitting at the café’s table. Their military pants and boots, weathered skin, beards and, most importantly, dried dark empty eyes say a lot about where they came from. But strong coffee is what we all need.
At home, while watering the flowers, I notice that my son has covered all the possible cracks in the window frame with his T-shirts. Then I also find a small bottle of iodine. „And what does that mean?“, I ask him. „Well… What if a nuclear strike?“
Chestnuts bloom in the city and cheerful swifts fly like crazy. Somewhere between sirens and thoughts of a possible nuclear war, spring in Kyiv is indescribably beautiful this year.